При застосуванні інших цефалоспоринів зафіксовано такі побічні реакції: синдром Стівенса–Джонсона, мультиформна еритема, токсичний епідермальний некроліз, токсична нейропатія, апластична анемія, гемолітична анемія, геморагія і хибнопозитивні результати визначення рівня глюкози в сечі.
У клінічних дослідженнях цефепіму (n=5598) найчастішими побічними реакціями були реакції з боку травного тракту та реакції підвищеної чутливості.
З боку імунної системи:
часто – висипання; нечасто – свербіж, кропив’янка; дуже рідко – анафілаксія.
З боку нервової системи:
нечасто – головний біль; рідко – запаморочення, парестезія, порушення смаку; дуже рідко – судоми.
З боку травного тракту:
часто – діарея; нечасто – нудота, блювання, кандидоз слизової оболонки порожнини рота, коліт (включаючи псевдомембранозний коліт); рідко – абдомінальний біль, запор, кандидоз.
Інші реакції:
часто – реакції у місці введення при внутрішньовенній інфузії, у тому числі флебіт, запалення і біль у місці внутрішньом’язової ін’єкції; нечасто – гарячка, вагініт, еритема;
рідко – вазодилатація, задишка, генітальний свербіж, озноб, запалення у місці ін’єкції при внутрішньовенній інфузії.
Післяреєстраційний досвід застосування.
Нижченаведені побічні реакції класифікували наступним чином: дуже часто (≥1/10), часто (≥1/100, <1/10), нечасто (≥1/1000, <1/100), рідко (≥1/10000, <1/1000), дуже рідко (<1/10000), частота невідома (неможливо оцінити частоту їх виникнення з існуючих даних). У межах кожної групи побічні реакції зазначені у порядку зменшення їх ступеня проявів.
Інфекції та інвазії:
нечасто – кандидоз слизової оболонки порожнини рота, вагінальні інфекції; рідко – кандидоз.
З боку крові та лімфатичної системи:
часто – анемія, еозинофілія; нечасто – тромбоцитопенія, лейкопенія, нейтропенія; частота невідома – апластична анемія, гемолітична анемія, агранулоцитоз.
З боку імунної системи:
рідко – анафілактичні реакції, ангіоневротичний набряк; частота невідома – анафілактичний шок.
З боку психіки:
частота невідома – сплутаність свідомості, галюцинації.
З боку нервової системи:
нечасто – головний біль; рідко – судоми, парестезія, дисгевзія, запаморочення; частота невідома – кома, ступор, енцефалопатія, змінений стан свідомості, міоклонус.
З боку судин:
часто – флебіт у місці введення; рідко – вазодилатація; частота невідома – геморагія.
З боку дихальної системи, органів грудної клітки та середостіння:
рідко – диспное.
З боку травного тракту:
часто – діарея; нечасто – псевдомембранозний коліт, коліт, нудота, блювання; рідко – біль у животі, запор; частота невідома – шлунково-кишкові розлади.
З боку шкіри і підшкірних тканин:
часто – висипання; нечасто – еритема, кропив’янка, свербіж; частота невідома – токсичний епідермальний некроліз*, синдром Стівенса–Джонсона*, мультиформна еритема*.
З боку нирок і сечовивідних шляхів:
частота невідома – порушення функції нирок, токсична нефропатія*.
З боку репродуктивної системи та молочних залоз:
частота невідома – свербіж у ділянці геніталій.
З боку організму в цілому та порушення у місці введення:
часто – реакції у місці інфузії, біль у місці введення, запалення у місці введення; нечасто – гарячка, запалення у місці інфузії; рідко – озноб.
Вплив на результати лабораторних та інструментальних досліджень:
дуже часто – позитивний результат проби Кумбса; часто – підвищення рівня лужної фосфатази, аланінамінотрансферази (АЛТ), аспартатамінотрансферази (АСТ), підвищення білірубіну плазми крові, подовження протромбінового часу, подовження часткового тромбопластинового часу; нечасто – підвищення рівня сечовини плазми крові, креатиніну плазми крові; частота невідома – хибнопозитивний результат визначення рівня глюкози плазми сечі*.
*Побічні реакції, зазвичай притаманні іншим засобам групи цефалоспоринів.
Діти.
Профіль безпеки цефепіму у новонароджених і дітей аналогічний такому у дорослих. Найчастішою побічною реакцією, про яку повідомляли у клінічних дослідженнях, були висипання.
Повідомлення про підозрювані побічні реакції.
Повідомлення про підозрювані побічні реакції, що виникли після реєстрації лікарського засобу, дуже важливі. Це дає змогу постійно спостерігати за співвідношенням користі/ризику при застосуванні лікарського засобу. Працівники системи охорони здоров’я повинні повідомляти про будь-які підозрювані побічні реакції через національну систему фармаконагляду.